Підсумований облік робочого часу — передбачає, що тривалість роботи протягом доби може відхилятися у певних межах від робочого дня нормальної тривалості з тим, однак, щоб установлена законом норма робочого часу була дотримана в середньому за повний обліковий період: тиждень, місяць, квартал, рік.

Статтею 61 Кодексу законів про працю України (КЗпП) передбачено можливість та правові засади встановлення підсумованого обліку робочого часу. Цією самою статтею визначено, що на безперервно діючих підприємствах, в установах, організаціях (далі — організація), а також в окремих виробництвах, цехах, дільницях, відділеннях і на деяких видах робіт, де за умовами виробництва (роботи) не може бути додержано встановленої для цієї категорії працівників щоденної або щотижневої тривалості робочого часу, допускається за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) організації запровадження підсумованого обліку робочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин (ст. 50 і 51 КЗпП).

Умови та порядок застосування підсумованого обліку робочого часу з урахуванням законодавства викладено у Методичних рекомендаціях щодо застосування підсумованого обліку робочого часу, затверджених наказом Мінпраці України від 19.04.2006 № 138 (далі — Методичні рекомендації).

Установлення нормальної тривалості щоденної роботи

Нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. Це встановлено статтею 50 КЗпП.

Водночас статтею 52 КЗпП для працівників установлено п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. Причому зазначено, що тривалість щоденної роботи (зміни) при п’ятиденному робочому тижні має бути визначена правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, які затверджує власник або уповноважений ним орган за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації з додержанням установленої тривалості робочого тижня.

Проте на деяких підприємствах, на яких за характером виробництва та умовами роботи недоцільно запроваджувати п’ятиденний робочий тиждень, можна встановлювати шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. При цьому тривалість щоденної роботи не може перевищувати:

• при 40-годинному робочому тижні — 7 годин;
• при 36-годинному робочому тижні — 6 годин;
• при 24-годинному робочому тижні — 4 години.

Статтею 13 КЗпП та статтею 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» від 01.07.1993 № 3356-­ХІІ (далі — Закон про колдоговори) установлено, що колективним договором регулюється режими роботи, тривалість робочого часу відпочинку. Тому, зазвичай, тривалість робочого тижня — п’ятиденний чи шестиденний, тривалість щоденної роботи при п’ятиденному робочому тижні та вихідні дні на підприємстві визначаються у колективному договорі.

Отже, робочий час на підприємствах обліковують тижнями та робочими днями (змінами). Графіки роботи підприємства в цілому та окремих структурних підрозділів, змін мають бути розроблені так, щоб не перевищувати нормальну тривалість робочого тижня (визначену законодавством) та нормальну тривалість робочого дня/зміни (визначену колективним договором).

Норма робочого часу за обліковий період

Пунктом 6 Методичних рекомендацій визначено, що обліковий період (декада, місяць, квартал, півріччя, рік) установлюють у колективному договорі підприємства. Він охоплює робочий час і години роботи у вихідні і святкові дні, години відпочинку. Щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, встановлена графіком, може коливатися протягом облікового періоду, але загальна сума годин роботи за обліковий період має дорівнювати нормі робочого часу в обліковому періоді.

При підсумованому обліку робочого часу обліковим періодом, зазвичай, є місяць. Проте можуть застосовуватися й інші облікові періоди: декада (10 календарних днів місяця), квартал, півріччя, рік тощо.

У сільському господарстві (в рільництві) може застосовуватися розрахунковий річний період (від початку весняно-польових до закінчення осінньо-польових робіт). Для окремих категорій працівників морського, річкового та залізничного транспорту обліковим періодом може бути тур (час з моменту явки на роботу для поїздки до моменту явки на роботу для наступної поїздки).

Норму робочого часу за обліковий період визначають за календарем з розрахунку шестиденного робочого тижня, семигодинного робочого дня (чи відповідного скороченого робочого дня) з понеділка по п’ятницю, та п’ятигодинного — у суботу з урахуванням скороченого робочого часу напередодні святкових і неробочих днів — на одну годину. У порядку, встановленому в колективному договорі, норма робочого часу за обліковий період може визначатися за графіком п’ятиденного робочого тижня (п. 12 Методичних рекомендацій).

Складання графіків змінності за правилами

Під час складання графіків змінності необхідно додержувати таких правил:

1. При підсумованому обліку робочого часу робота працівників регулюється графіками роботи (змінності), які розробляє роботодавець і погоджує з виборним органом первинної профспілкової організації, а в разі його відсутності можуть бути передбачені в колективному договорі (ст. 52 КЗпП, п. 3 Методичних рекомендацій).
2. Графіки роботи (змінності) розробляють так, аби тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин.
3. При змінних роботах працівники чергуються в змінах рівномірно в порядку, встановленому правилами внутрішнього трудового розпорядку (ст. 58 КЗпП) та/або колективним договором (ст. 13 КЗпП, ст. 7 Закону про колективні договори).
4. Перехід з однієї зміни в іншу, як правило, має відбуватися через кожний робочий тиждень в години, визначені графіками змінності (ст. 58 КЗпП).
5. Тривалість перерви в роботі між змінами має бути не меншою подвійної тривалості часу роботи в попередній зміні (включаючи і час перерви на обід; ст. 59 КЗпП); в окремих випадках тривалість щоденного (міжзмінного) відпочинку може бути скорочена, але не менше, як 12 год. на добу; на умовах, визначених колективним договором, невикористані години щоденного (міжзмінного) відпочинку підсумовуються і можуть бути надані як додаткові вільні від роботи дні протягом облікового періоду (п. 8 Методичних рекомендацій).
6. Працівникам надають перерву для відпочинку і харчування тривалістю не більше двох годин; перерву не включають до робочого часу; перерву слід надавати, зазвичай, через чотири години після початку роботи (ст. 66 КЗпП).
7. На тих роботах, де через умови виробництва перерву встановити не можна, працівникові повинна бути надана можливість приймання їжі протягом робочого часу. Перелік таких робіт, порядок і місце приймання їжі встановлює власник або уповноважений ним орган за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства (ст. 66 КЗпП), а за відсутності на підприємстві профспілкової організації — у колективному договорі (ст. 13 КЗпП, ст. 7 Закону про колективні договори).
8. Призначення працівника на роботу протягом двох змін підряд забороняється (ст. 66 КЗпП).
9. На підприємствах, де робота не може бути перервана в загальний вихідний (неділя) день у зв’язку з необхідністю обслуговування населення (магазини, підприємства побутового обслуговування, театри, музеї і інші), колективним договором встановлюють вихідні дні в інші дні тижня (ст. 68 КЗпП, ст. 13 КЗпП, ст. 7 Закону про колективні договори).
10. На підприємствах (у структурних підрозділах), зупинення роботи яких неможливе з виробничо­технічних умов або через необхідність безперервного обслуговування населення, а також на вантажно-розвантажувальних роботах, пов’язаних з роботою транспорту, вихідні дні надають у різні дні тижня почергово кожній групі працівників згідно з графіком змінності (69 КЗпП).
11. Тривалість щотижневого безперервного відпочинку має бути не менш як 42 год. (ст. 70 КЗпП). Графіками роботи на обліковий період мають бути передбачені дні щотижневого відпочинку. У місячному та інших облікових періодах, що перевищують місяць, кількість вихідних днів за графіками роботи (змінності) не має бути меншою, ніж кількість повних тижнів цього облікового періоду (п. 9 Методичних рекомендацій).
12. При визначенні тривалості робочої зміни роботодавець та виборний орган первинної профспілкової організації підприємства повинні враховувати характер і умови праці, коли перевтома працівника може становити загрозу життю та здоров’ю як самого працівника, так і його оточення (п. 5 Методичних рекомендацій). Виходячи з виробничих потреб, з урахуванням характеру і умов праці може бути встановлена тривалість роботи протягом дня за підсумованим обліком робочого часу до 12 год. робочого часу на зміну.

Не рекомендується встановлювати продовжену тривалість робочого дня на роботах із шкідливими і важкими умовами праці (п. 4 Методичних рекомендацій).