Роз’яснення законодавства надає головний спеціаліст-юрисконсульт Управління Держпраці у Волинській області Юлія Кондратюк.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11 березня 2020 р. № 211 з 12 березня 2020 р. до 22 травня 2020 р. на всій території України установлено карантин.
Запровадження карантину передбачає ряд заборон, у зв’язку з якими можливе повне або часткове призупинення роботи підприємства.
Призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами, відповідно до статті 34 КЗпП України, слід вважати простоєм.
За таких обставин роботодавцю необхідно звернути увагу на наступне.
Насамперед, у випадку виникнення простою не з вини працівника необхідно оформити:
- Акт простою, в якому доцільно зафіксувати обставини, в наслідок яких виник простій, дату виникнення простою, тощо.
- Наказ власника або уповноваженого ним органу, який міститиме перелік структурних підрозділів, на які поширюється простій, у випадку, якщо простій не поширюватиметься на все підприємство, а також дату початку та, за можливості, дату закінчення простою або ж подію, з якою пов’язане закінчення простою.
Якщо простій має цілодобовий (тижневий) характер, власник або уповноважений ним орган повинен у наказі обумовити необхідність присутності або відсутності працівника на роботі.
Особливу увагу варто звернути на оплату праці під час простою.
Зокрема, згідно з вимогами статті 113 КЗпП України, час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).
За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров’я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.
Тоді як, час простою з вини працівника не оплачується.
При цьому, доплата до рівня мінімальної зарплати при простої не здійснюється (роз’яснення Мінсоцполітики деяких питань оплати праці на виконання Закону України від 06.12.2016 р. №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»).
Окрім того, у разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості терміном до одного місяця.