Що потрібно знати найманому працівнику про заробітну плату та чого повинні дотримуватись роботодавці

  Заробітна плата є одним з головних економічних чинників, який поєднує інтереси працівників, підприємців та держави і безпосередньо впливає на рівень життя населення. Вона — показник досягнень і прорахунків суспільства.
Держава  стимулює розвиток законодавства про працю, та законодавчо поліпшує матеріальний добробут працівників.

Головне управління Держпраці в Одеській області вважає за потрібне роз’яснити:

Основні  правові моменти, які необхідно знати кожному працівнику:
1. У ст.3 Кодексу законів про працю України зазначено — законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

2. Кодексом законів про працю України (КЗпП України) передбачено право працівника на отримання заробітної плати не рідше двох разів на місяць. Це належить до числа умов, визначених законодавством, і не може бути погіршене ні за згодою сторін, ні на підставі колективного договору . Конкретні терміни виплати заробітної плати та розмір заробітної плати за першу половину місяця визначаються в колективному договорі.
Так, у ч.1, 2, 3 ст. 115 КЗпП України зазначено — заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів — представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі, коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.
3. Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів — представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.
4. Зарплата виплачується працівникові за місцем його роботи. За особистою письмовою згодою працівника виплата зарплати може здійснюватись через установи банків, поштовими переказами на вказаний ним рахунок (адресу) з обов’язковою оплатою цих послуг за рахунок власника ( ст. 24 Закону «Про оплату праці»).
5. Працівники, які своєчасно не отримали зарплату, мають право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів її виплати за умови, якщо затримка виплати заробітної плати становить один і більше календарних місяців. Сфера і порядок нарахування компенсації визначені Законом України 19 жовтня 2000 р. «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати».
Власник не має права не проводити компенсацію, посилаючись на тяжкий фінансовий стан підприємства, а також передбачати таку норму в колективному договорі.
Відмова власника у виплаті компенсації може бути оскаржена у судовому порядку.
6. Заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку. (ч.6 ст. 95 КЗпПУ)
7. У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація .    Оскільки індексація є складовою заробітної плати, то і компенсується вона як заробітна плата.
8. На керівників підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності покладено персональну відповідальність за несвоєчасну виплату заробітної плати та інших виплат.
9. При кожній виплаті заробітної плати власник повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який проводиться оплата праці:
1) загальна сума заробітної плати за видами виплат;
2) розміри відрахувань та утримань із заробітної плати;
3) сума заробітної плати, що належить до виплати.
10. Особи, винні в порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
Усе вищезазначене стосується лише тих працівників, які працюють «легально» за трудовими договорами.
Слід зазначити, що неоформлені трудові відносини позбавляють працівника не лише  можливості відстояти свої права сьогодні, але й залишитися без гідної пенсії, соціальних гарантій при втраті робочого місця, втраті працездатності та ін.
Таким чином, знання своїх прав робить Вас більш захищеними від можливих порушень роботодавцями діючого законодавства та як результат — Ви спроможні вимагати від власника підприємства або фізичної особи – підприємця додержання законодавства про працю і, керуючись діючим законодавством, не допускати погіршення свого матеріального становища.