Право на щорічну основну відпустку мають усі працівники. Це її головна відмінність від інших видів відпусток, для одержання яких необхідні спеціальні підстави. Втім, надання щорічної основної відпустки має низку особливостей

Право працівника підприємства, установи, організації (далі — організація) на відпустки забезпечується:

• гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади) і заробітної плати;
• забороною заміни відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених статтею 24 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки).

На громадян, які виконують роботу за договором підряду (або так званою «трудовою угодою») право на відпустки не поширюється, оскільки такі договори належать до цивільно-правових і їх укладення регулюється нормами цивільного, а не трудового законодавства.

Право на щорічну основну відпустку мають усі працівники. Це її головна відмінність від усіх інших видів відпусток, для одержання яких необхідні спеціальні підстави. Щоб одержати щорічну основну відпустку, потрібен один факт — робота за трудовим договором протягом часу, коли працівник перебував з організацією у трудових відносинах.

Порядок надання щорічних відпусток

Порядок надання відпусток регулюється статтею 79 Кодексу законів про працю України (КЗпП) та статтею 10 Закону про відпустки.

Згідно з нормами цих статей надання працівникам відпусток є обов’язком роботодавця.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону про відпустки щорічна основна відпустка надається за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Працівника прийнято на роботу 11 січня 2016 року. Першим робочим роком для нього буде період 11.01.2016–10.01.2017

За бажанням працівника разом зі щорічною основною відпусткою можуть надаватись щорічні додаткові відпустки.

Щорічні основна та додаткові відпустки надаються працівникові з таким розрахунком, щоб їх було використано, як правило, до закінчення робочого року (частини друга, четверта ст. 10 Закону про відпустки).

Обчислення стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку

Стаття 82 КЗпП та стаття 9 Закону про відпустки регулюють порядок обчислення стажу роботи, який дає право на щорічну відпустку.

До стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, зараховуються: час фактичної роботи (у т. ч. на умовах неповного робочого часу) протягом робочого року, за який надається відпустка; час тимчасової непрацездатності, засвідченої в установленому порядку; час перебування у відпустках без збереження заробітної плати, наданих відповідно до статей 25 і 26 Закону про відпустки; час перебування у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами тощо.

Відповідно до пункту 2 статті 9 Закону про відпустки до стажу, що дає право на щорічну основну відпустку, також зараховується час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно із законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (у т. ч. час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу). Це, зокрема, час виконання державних і громадських обов’язків (час перебування військовозобов’язаних на військових зборах, час виконання депутатом місцевої ради обов’язків депутата тощо), час відсторонення від роботи із збереженням заробітної плати, час щорічних основної та додаткових відпусток, час навчальної відпустки з повною чи частковою оплатою тощо.

Згідно з пунктами 5–7 статті 9 Закону про відпустки до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку також зараховуються: час навчання з відривом від виробництва тривалістю менше 10 місяців на денних відділеннях професійно-технічних навчальних закладів; час навчання новим професіям (спеціальностям) осіб, звільнених у зв’язку з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням організації, скороченням чисельності або штату працівників; інші періоди, передбачені законодавством.

Якщо в організації мав місце простій виробництва, який виник не з вини працівника, то час такого простою також ураховується при обчисленні стажу, що дає право на щорічну основну відпустку, оскільки у цьому разі наявні умови пункту 2 статті 9 Закону про відпустки: під час простою працівник фактично не працює, але за ним зберігається місце роботи, а цей час оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду чи окладу (ст. 113 КЗпП)

Якщо працівник, переведений на роботу в іншу організацію, повністю або частково не використав щорічні основну та додаткові відпустки і не одержав за них грошову компенсацію, то до стажу роботи, що дає право на такі відпустки, зараховується час, за який він їх не використав за попереднім місцем роботи (частина третя ст. 9 Закону про відпустки).

У разі коли працівник при переведенні одержав на попередньому місці роботи грошову компенсацію за невикористані ним дні щорічні відпустки, відлік стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку, починається з дати початку роботи в новій організації

Повідомлення працівника про початок відпустки

Черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються роботодавцем за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (наприклад, Радою трудового колективу), і доводяться до відома всіх працівників (частина десята ст. 10 Закону про відпустки).

Працівник почав працювати в організації 20 серпня 2015 року. За робочий рік 20.08.2015–19.08.2016 він використав щорічну основну відпустку тривалістю 24 календарних дні у лютому 2016 року. Працівник просить надати йому частину відпустки тривалістю 14 календарних днів з 1 червня 2016 року. Чи може організація задовольнити прохання працівника?

Ні, не може. Відпустку за другий рік роботи працівнику може бути надано лише починаючи з 20 серпня 2016 року.

Дата початку відпустки графіками, як правило, не встановлюється, у них визначається місяць, з якого вона починається. Інколи у графіку зазначаються два місяці: місяць початку і місяць закінчення відпустки.

Конкретний період надання щорічних відпусток у встановлених графіком межах узгоджується між працівником і роботодавцем, який зобов’язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.

Дії кадровика, якщо працівник відмовляється йти у відпустку після отримання повідомлення про її початок

Право на відпочинок, зокрема, щорічну основну відпустку надано працівникові Конституцією України, КЗпП, Законом про відпустки. Втім, використання цієї відпустки є не лише правом, а й обов’язком працівника, як сторони трудових відносин. Після погодження з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом та затвердження роботодавцем графік відпусток набуває статусу локального нормативного акта організації, обов’язкового для виконання сторонами трудового договору.

При складанні графіків ураховуються як інтереси виробництва, так і інтереси працівника. Отже, якщо працівник, який був своєчасно ознайомлений з графіком відпусток (про що свідчить його особистий підпис у відповідній формі для ознайомлення, наприклад у Журналі ознайомлення працівників з графіками відпусток), відмовляється йти у відпустку за графіком, то роботодавець має право видати наказ про надання працівникові відпустки без згоди останнього.

Якщо працівник звертається до роботодавця з заявою про надання щорічної основної відпустки або її частини в інший термін, ніж це передбачено графіком відпусток, роботодавець має право відмовити працівникові у задоволенні його прохання. Без згоди роботодавця працівнику не може бути надано щорічну відпустку поза межами, обумовленими графіком відпусток

Надання в поточному році щорічних відпусток, невикористаних за минулі роки

Заборгованість по відпустках необхідно «гасити». Якщо працівник з якихось причин не скористався своїм правом на щорічну відпустку за попередні роки, він має право використати її, а в разі звільнення, незалежно від підстав, йому має бути виплачено компенсацію за всі невикористані дні щорічних відпусток згідно із статтею 24 Закону про відпустки.

Законодавством не передбачено терміну давності, після якого працівник втрачає право на щорічні відпустки, не містить воно й заборони надавати щорічні відпустки в разі їх невикористання.

Відповідно до колективного договору працівники мають право на щорічну основну відпустку тривалістю 28 календарних днів. За робочий рік 17.03.2014–16.03.2015 працівник використав частину щорічної основної відпустки тривалістю 16 к. д. За другий робочий рік (17.03.2015–16.03.2016) працівникові було надано щорічну основну відпустку повної тривалості 28 к. д. Графіком відпусток на 2016 рік передбачено надання працівнику щорічної основної відпустки частинами (16 к. д. + 12 к. д.) за робочий рік 17.03.2016–16.03.2017 та невикористаної частини щорічної відпустки тривалістю 12 к. д. за робочий рік 17.03.2014–16.03.2015. Зверніть увагу, що у наказі про надання відпустки слід зазначити, за який робочий рік надається відпустка (або її частина)

Джерело: Кадровик-01