Головне управління ДФС у Дніпропетровській області розглянуло звернення від 24.03.2017 №А-2017-000007 _____________ щодо порядку обліку комп’ютерної програми та у відповідності до положень статті 52 «Податкова консультація» Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (зі змінами та доповненнями, далі – ПКУ) у межах компетенції і повноважень повідомляє наступне.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Пунктом 44.2 статті 44 ПКУ передбачено, що для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Порядок розрахунку об’єкта оподаткування з податку на прибуток викладено в статті 134 ПКУ, згідно якої оподатковується прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень ПКУ.
Різниці, які виникають при здійсненні фінансових операцій, визначені статтею 140 ПКУ.
Зокрема, щодо виплат роялті на користь резидентів України, підпунктом 140.5.7 пункту 140.5 статті 140 ПКУ передбачено збільшення фінансового результату податкового (звітного) періоду на суму витрат по нарахуванню роялті у повному обсязі, якщо роялті нараховані на користь особи, яка сплачує податок у складі інших податків, крім фізичних осіб, які оподатковуються в порядку, встановленому розділом IV цього Кодексу (підпункт 5), юридичної особи, яка відповідно до ПКУ звільнена від сплати цього податку чи сплачує цей податок за ставкою, іншою, ніж встановлена в пункті 136.1 статті 136 ПКУ (підпункт 6).
Відповідно до підпункту 14.1.225 пункту 14.1 статті 14 ПКУ роялті — будь-який платіж, отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об’єкта права інтелектуальної власності, а саме на будь-які літературні твори, твори мистецтва або науки, в тому числі комп’ютерні програми.
Згідно положень підпункту 14.1.225 пункту 14.1 статті 14 ПКУ не вважаються роялті платежі, отримані, зокрема, як винагорода за використання комп’ютерної програми, якщо умови використання обмежені функціональним призначенням такої програми та її відтворення обмежене кількістю копій, необхідних для такого використання (використання «кінцевим споживачем»).
Тобто, якщо підприємство є «кінцевим споживачем», то платіж за право користування програмним забезпеченням не визначається як роялті для цілей оподаткування податком на прибуток.
Визначення «роялті» для цілей бухгалтерського обліку дано пунктом 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153 (далі – П(С)БО №16), згідно якого роялті – будь-який платіж, отриманий як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським та суміжним правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп’ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, будь-яким патентом, зареєстрованим знаком на товари і послуги чи торговельною маркою, дизайном, секретним кресленням, моделлю, формулою, процесом, правом на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).
Платіжі роялті визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені (згідно пункту 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248 (далі – П(С)БО №16).
Отже, з урахуванням вищевикладеного, платежі за користування комп’ютерною програмою визнаються роялті згідно з правилами бухгалтерського обліку та включаються до складу витрат. В зв’язку з тим, що для цілей оподаткування податком на прибуток такі платежі не вважаються роялті згідно норм ПКУ, то підприємство не формує різниці для коригування фінансового результату до оподаткування податком на прибуток відповідно до підпункту 140.5.7 пункту 140.5 статті 140 ПКУ.
Одночасно слід зазначити, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (пункт 2 статті 6 Закону №996).
Таким чином, щодо остаточної відповіді з питання ведення бухгалтерського обліку зазначених господарських операцій доцільно звернутися до Міністерства фінансів України.
Джерело: ГУ ДФС у Дніпропетровській області