Відповідно до статті 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов’язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
За Законом України від 22.09.2011р. № 3773-VІ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземцем є особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.
Розглянемо, що повинен зробити роботодавець, працевлаштовуючи іноземця, аби уникнути помилок.
Статтею 42 Закону України від 05.07.2012 р. № 5067- VІ “Про зайнятість населення” (далі – Закон про зайнятість) установлено особливості приймання на роботу іноземців, які прибули в Україну для працевлаштування на визначений строк. Підставою для такого працевлаштування є дозвіл на застосування праці іноземців, який видається територіальним органом Державної служби зайнятості (далі – територіальний орган) за юридичною адресою роботодавця відповідно до Порядку видачі, продовження дії та анулювання дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.2013р. № 437 (далі – постанова № 437).
Для отримання дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства роботодавцю необхідно звернутись до територіального органу та подати наступні документи:
– не пізніше ніж за 15 календарних днів до дати звернення для отримання дозволу подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії);
– заяву та всі необхідні документи, передбачені постановою № 437.
Територіальний орган приймає та реєструє заяву та документи в день отримання за описом, копія якого видається роботодавцю з відміткою про дату та номер реєстрації таких документів, та протягом семи робочих днів приймає рішення щодо видачі, відмови у видачі, продовження дії, відмови у продовженні дії або анулювання дозволу. Рішення оформлюється наказом та не пізніше ніж протягом двох робочих днів з дня його прийняття надсилається роботодавцю поштою з повідомленням про вручення та електронною поштою із зазначенням платіжних реквізитів для здійснення плати за видачу дозволу.
Роботодавець перераховує кошти на зазначений рахунок, що підтверджується квитанцією про внесення плати. У разі невнесення роботодавцем такої плати протягом 10 робочих днів з дня отримання ним рішення про видачу дозволу, таке рішення скасовується.
Територіальний орган оформлює та видає дозвіл протягом трьох робочих днів з дня зарахування коштів на рахунок.
Дозвіл видається на строк, зазначений у трудовому договорі (контракті), але не більш як на один рік. Якщо трудовий договір (контракт) є безстроковим, то дозвіл видається на один рік. Дія такого дозволу може бути продовжена необмежену кількість разів на той самий строк.
Територіальний орган приймає рішення про відмову у видачі, продовженні дії дозволу у разі:
– наявності кваліфікованих працівників в Україні (регіоні), які можуть бути працевлаштовані на заявлену роботодавцем вакансію та відповідають вимогам, зазначеним роботодавцем в інформації про попит на робочу силу (вакансії), та відмови роботодавця у працевлаштуванні громадян України, які були направлені територіальними органами для працевлаштування;
– невідповідності рівня освіти, кваліфікації іноземця чи особи без громадянства вимогам, зазначеним роботодавцем в інформації про попит на робочу силу (вакансії);
– наявності, за даними Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, заборгованості роботодавця із сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування;
– наявності заборгованості із сплати штрафних санкцій за порушення вимог Закону України “Про зайнятість населення”;
– невідповідності поданих роботодавцем документів вимогам законодавства;
– недостовірності даних, що містяться у поданих роботодавцем документах;
– наявності рішення про примусове повернення або примусове видворення іноземця чи особи без громадянства, прийнятого відповідно до статей 26 та 30 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”;
– відбування іноземцем чи особою без громадянства на момент оформлення дозволу покарання за скоєння злочину або здійснення стосовно нього кримінального провадження.
Роботодавець після одержання дозволу протягом семи робочих днів з моменту укладення з іноземцем чи особою без громадянства трудового договору (контракту) подає територіальному органові засвідчену роботодавцем його копію.
У разі коли іноземець чи особа без громадянства без поважних причин не приступила до роботи у передбачений трудовим договором (контрактом) строк, роботодавець повинен протягом п’яти робочих днів письмово повідомити про це територіальний орган або підрозділ міграційної служби за місцем видачі посвідки на тимчасове проживання в Україні іноземця чи особи без громадянства, і територіальний орган, яким видано дозвіл.
Роботодавець повідомляє у письмовій формі територіальний орган, яким видано дозвіл, про припинення трудового договору (контракту) з іноземцем чи особою без громадянства протягом трьох робочих днів з дати його припинення.
Слід зауважити, що відповідно до ст. 42 Закону про зайнятість без дозволу працевлаштовують такі категорії:
– іноземців, які постійно проживають в Україні;
– іноземців, які набули статус біженця відповідно до законодавства України або одержали дозвіл на імміграцію в Україну;
– іноземців, яких визнано особами, що потребують додаткового захисту або яким надано тимчасовий захист в Україні;
– представників іноземного морського (річкового) флоту та авіакомпаній, які обслуговують такі компанії на території України;
– представників закордонних засобів масової інформації, акредитованих на території України;
– спортсменів, які набули професійного статусу, артистів та працівників мистецтва для роботи в Україні за фахом;
– працівників аварійно-рятувальних служб для виконання термінових робіт;
– працівників іноземних представництв, зареєстрованих на території України в установленому законодавством порядку;
– священнослужителів, які є іноземцями і тимчасово перебувають в Україні на запрошення релігійних організацій для провадження канонічної діяльності лише в таких організаціях з офіційним погодження з органом, який зареєстрував статут (положення) відповідної релігійної організації;
– іноземців, які прибули в Україну для участі в реалізації проектів міжнародної технічної допомоги;
– іноземців, які прибули в Україну для провадження викладацької та/або наукової діяльності у вищих навчальних закладах на відповідне запрошення.

Також слід пам’ятати, що дозвіл на використання праці іноземця буде анульовано у разі:
– неподання роботодавцем копії укладеного трудового договору (контракту) з іноземцем чи особою без громадянства;
– припинення трудового договору (контракту) з іноземцем чи особою без громадянства;
– встановлення недостовірності даних, що містяться у поданих роботодавцем документах;
– набрання обвинувальним вироком суду, за яким іноземця чи особу без громадянства засуджено за скоєння злочину, законної сили;
– наявності рішення про примусове повернення або примусове видворення іноземця чи особи без громадянства, прийнятого відповідно до статей 26 та 30 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”;
– встановлення факту застосування праці іноземця чи особи без громадянства на інших умовах, ніж ті, що зазначені у дозволі, або іншим роботодавцем;
– рішення територіального органу міграційної служби про визнання іноземця або особи без громадянства біженцем чи особою, яка потребує додаткового захисту.

Іванна Дубнюк,
начальник відділу з питань додержання законодавства
про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів
Управління Держпраці в Івано-Франківській області