Первичный учет хозяйственной деятельности предпринимателей- «единщиков»

ДФС у м. Києві у листі від 24.02.2017 р. №1351/К/26-15-13-02-15 навели загальну норму про обов’язок ведення обіку платниками податків. За нею платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (п. 44.1 ПКУ).

Далі податківці вказали, що є підставою для заповнення декларації з єдиного податку. А саме: «При заповненні Декларації платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця використовуються дані Книги обліку доходів або Книги обліку доходів та витрат, тому їх показники повинні бути підтверджені первинними документами, які мають право вивчати та перевіряти контролюючі органи під час проведення перевірок».

Не забули податківці зазначити й про порядок оформлення первинних облікових документів. Його визначено Законом про бухоблік.

Так, наразі первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі і повинні мати такі обов’язкові реквізити:

  • назву документа (форми);
  • дату складання;
  • назву підприємства, від імені якого складено документ;
  • зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
  • посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
  • особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Разом з цим, відповідно до п. 1 ст. 9 Закону про бухоблік, підставою для бухобліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Виходячи з викладеного, податківці підсумовують: підставою для обліку доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо — безпосередньо після її закінчення.

Що буде за неведення та незбереження документів первинного обліку?

Податківці наполягають, що за незбереження первинних документів до платників можуть бути застосовані штрафи відповідно до пункту 121.1 ПКУ. Розмір штрафу становить 510 гривень. За ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

Крім того, до фізичних осіб, які не ведуть або ведуть з порушенням облік доходів та витрат, застосовується відповідальність у формі адміністративного штрафу. За ст. 163-1 КпАПУ незбереження первинних документів тягне за собою накладення штрафу у розмірі від 5 до 10 нмдг (від 85 до 170 грн). Дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за те ж порушення, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі від 10 до 15 нмдг (від 170 до 255 грн).

Але, знову повторюємо: застосувати ці штрафи податківці мають право лише в тому випадку, коли ПКУ встановлено обов’язок складання та зберігання таких документів!

Джерело: Дебет-Кредит


ГУ ДФС у м. Києві
Лист

24.02.2017 № 1351/К/26-15-13-02-15

Статтями 6 та 19 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи діють у межах повноважень та спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Органи Державної фіскальної служби України здійснюють свою діяльність в межах функцій, визначених статтею 19-1 Податкового кодексу України (далі – ПКУ).
Відповідно до п. 52.6 ст. 52 ПКУ контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.
Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 ПКУ).
Слід зазначити, що згідно інформаційних баз даних ГУ ДФС у м. Києві Ви з 19.03.2013 по 27.11.2015 знаходились на обліку в ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві, та з 01.03.2013 по 01.12.2015 перебували на спрощеній системі оподаткування, обліку і звітності, друга група (20%). На даний час стан платника 11 (припинено, але не знято з обліку), дата проведення державної реєстрації припинення 27.11.2015року.
Відповідно до частини 8 статті 4 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» фізична особа – підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою, а отже і позбавляється статусу платника єдиного внеску.
Таким чином, останнім періодом, за який необхідно сплатити єдиний внесок, буде період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.
Згідно з пунктом 8 розділу ІІІ до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Мінфіну від 14.04.2015 № 435, у разі припинення діяльності фізичні особи – підприємці та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов’язані подати самі за себе Звіт із зазначенням типу форми «ліквідаційна», де останнім звітним періодом буде період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності .
Термін сплати зобов’язань, визначених фізичною особою –підприємцем або особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, у Звіті з позначкою «ліквідаційний», настає в день подання такого Звіту, відповідно єдиний внесок необхідно сплатити до дати подання Звіту включно.
Крім цього, зняття з обліку фізичних осіб – підприємців, у тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування, здійснюється органами доходів і зборів на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, а осіб, які провадять незалежну професійну діяльність – за їхньою заявою, після проведення передбачених законодавством перевірок платників, звірення розрахунків та проведення остаточного розрахунку.
У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця або особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, така особа користується правами, виконує обов’язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою-підприємцем або особою, яка провадить незалежну професійну діяльність.
Так, враховуючи вищевикладене, у разі надходження від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця із зазначенням номера та дати внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру платник єдиного внеску (фізична особа – підприємець) знімається з обліку після проведення перевірки.
Термін сплати зобов’язань, визначених фізичною особою-підприємцем або особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, у Звіті з позначкою «ліквідаційний» настає в день подання такого Звіту, відповідно єдиний внесок повинен бути сплачений до дати подання Звіту включно. Надалі єдиний внесок такою фізичною особою-підприємцем не нараховується і не сплачується, звітність не подається.
Щодо питання первинного обліку господарської діяльності фізичної особи – підприємця платника єдиного податку другої групи, то, правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено у главі 1 розділу XIV ПКУ.
Згідно з статтею 291 ПКУ спрощена система оподаткування обліку та звітності — це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пп. 297.1 ст. 297 ПКУ.
Відповідно до п.296.1 ст. 296 ПКУ платники єдиного податку першої — третьої груп ведуть облік у порядку, визначеному підпунктами 296.1.1 — 296.1.3 цього пункту.
Згідно зі пп.296.1.1 п. 296.1 ст. 296 ПКУ платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи — підприємці), які не є платниками податку на додану вартість, ведуть Книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів.
Форма книги обліку доходів, порядок її ведення затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Для реєстрації Книги обліку доходів такі платники єдиного податку подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги, у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді.
Платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (п. 44.1 ст. 44 ПКУ).
При заповненні податкової декларації платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця використовуються дані книги обліку доходів або книги обліку доходів та витрат, тому їх показники у відповідності до норм п. 44.1 ст. 44 ПКУ повинні бути підтверджені первинними документами, які мають право вивчати та перевіряти контролюючі органи під час проведення перевірок згідно із п.п. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 ПКУ.
Законодавчі вимоги щодо порядку оформлення первинних облікових документів визначені Законом України 16 липня 1999 року N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996) (в редакції, що діяла до 03.01.2017) .
Так, статтею 1 Закону № 996 визначено поняття первинний документ — це документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до ст. 9 Закону № 996 первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов’язкові реквізити:
назву документа (форми);
дату і місце складання;
назву підприємства, від імені якого складено документ;
зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Разом з цим, відповідно до п. 1 ст. 9 Закону № 996, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Виходячи з викладеного, підставою для обліку доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо — безпосередньо після її закінчення.

 

Заступник начальника В. С. Варгіч

Эта запись защищена паролем. Введите пароль, чтобы посмотреть комментарии.