Питання оподаткування майна визначено розділом ХІІ Податкового кодексу України, зокрема, статтею 266 цього розділу передбачено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Об’єктом оподаткування цього податку є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Водночас Податковим кодексом України визначено об’єкти нерухомості, що не оподатковуються податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

 База оподаткування податком залишилась незмінною – загальна площа об’єктів житлової і нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. Платниками податку відповідно є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками таких об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Варто зауважити, що цього року за свою нерухомість фізичні особи платитимуть згідно з нормами, що діяли у 2015 році, на підставі податкових повідомлень-рішень, які надсилатимуть контролюючі органи до 1 липня 2016 року. Податкові зобов’язання, визначені такими податковими повідомленнями-рішеннями, підлягають сплаті протягом 60-ти днів від дня одержання повідомлення.

Водночас юридичні особи, які податковий облік здійснюють самостійно, сплачуватимуть податок вже за новими нормами, щокварталу – до 30 липня, 30 жовтня, 30 січня наступного року.

Нагадаємо, що з 2016 року було змінено розміри пільгових площ об’єктів нерухомості, які зменшують базу оподаткування:

• для власників квартир пільгова площа становить 60 м?;
• для власників будинків –120 м?;
• для власників різних об’єктів нерухомості –180 м?.

Відповідно податок нараховується лише на ту площу, яка перевищує вказаний встановлений ліміт. Наприклад, якщо загальна площа квартири становить, скажімо,78,4 м?, то її власник повинен заплатити податок тільки за18,4 м? площі. Якщо особа володіє кількома квартирами чи будинками, їх площу додаватимуть, а податок нараховуватимуть на суму перевищення пільги (60 м? та120 м? відповідно).

Однак якщо у власності є і квартира, і будинок, то їх площа додається, а податок нараховують на площу понад180 м?.

Ставки податку для об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об’єднаних територіальних громад залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об’єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 3% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за1 м? бази оподаткування.

Окрім того, юридичні та фізичні особи – власники житлової нерухомості, загальна площа якої перевищує 300 м?для квартири та 500 м?для будинку, сплачуватимуть додатково 25 тис. грн на рік за кожен із наявних у них об’єктів житлової нерухомості (його частку).

Відділ організації роботи Головного управління ДФС у Тернопільській області