Нормы расхода топлива на автотранспорте обязательны (но не для всех), особенности оформления корректирующих коэффициентов

Рекомендуем обратить внимание на данное письмо Мининфраструктуры, которое появилось только сейчас, хотя датировано 2015 годом. Из него можно сделать следующие выводы:

  1. Позиция министерства: применение норм расхода топлива, утвержденных приказом Минтранса от 10.02.98 г. №43, является обязательным для всех предприятий, независимо от формы собственности, несмотря на то, что этот документ не зарегистрирован в Минюсте. При этом министерство ссылается на разъяснения Минюста (например, письмо Минюста от 28.02.2014 г. № 1112-0-4-14/10.1) о том, что эти Нормы являются актом нормативно-технического характера и поэтому государственной регистрации в Минюсте не подлежат и являются действующими без такой регистрации.

По нашему мнению, такой вывод не соответствует законодательству, поскольку данные нормы в связи с отсутствием регистрации Минюста, являются обязательными только для предприятий, которые административно подчиняются Мининфраструктуры, а остальные предприятия могут их применять в добровольном порядке или, например, на их основе утвердить свои собственные нормы расхода топлива. Об этом, в частности, говорится врешении Высшего Административного суда от 06 июня 2013 года К-39866/10-С, в котором суд указывает, что нормы не являются обязательными, «оскільки такий наказ не являється нормативно-правовим актом та його дія не поширюється на позивача у зв’язку з тим, що … не входить до сфери управління Міністерства транспорту України». На это так же обращает внимание Главное Контрольно-ревизионное управление Украины в письме от 11.08.2010 г. N 02-14/1232: «наказ Міністерства транспорту України від 10.02.98 р. N 43 не пройшов державної реєстрації в Міністерстві юстиції України. Враховуючи зазначене, вважаємо, що він є обов’язковим для виконання лише для підприємств, установ і організацій, які входять до сфери управління Мінтрансу. Іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами, установами, організаціями повинні бути розроблені власні нормативні документи щодо нормування витрат палива та мастильних матеріалів відповідно до законодавства».

  1. Все цифровые значения корректирующих коэффициентов (в том числе значение процентов установления норм на работу оборудования и значение норм дополнительного потребления, процентов увеличения расхода топлива в зависимости от срока эксплуатации и пробега и т.п.), приведенных с предлогом «до», следует понимать как такие, которые могут применяться включительно.

 

  1. Нельзя применить корректирующие коэффициенты, просто утвердив их приказом. Для применения на практике этих коэффициентов необходимо:

а) документально подтвердить необходимость (обоснованность) использования коэффициентов путем замеров, наблюдений:

— собственными силами, назначив комиссию или уполномоченное лицо,

— или привлечь станцию технического осмотра, где обслуживается автомобиль.

б) после получения документальных подтверждений приказом по предприятию утвердить конкретные величины коэффициентов и сроки их действия.

Аудитор Сергей Гонтаровский

Источник: Аудиторская Фирма «Триада»


МІНІСТЕРСТВО ІНФРАСТРУКТУРИ УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 03.02.2015 р. N 1186/25/10-15

Міністерство інфраструктури на лист […] щодо наказу Мінтрансу від 10.02.98 N 43 «Про затвердження Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті» повідомляє наступне.

Питання нормування експлуатаційних витрат моторних палив автомобільним транспортом та забезпечення їх економного використання суб’єктами господарювання особливо в сучасних умовах є важливим елементом національної енергетичної безпеки України (зменшення енергетичної залежності), контролю над інфляцією та законністю нарахувань платежів до державного бюджету.

Експлуатаційна витрата палива колісним транспортним засобом залежить від багатьох факторів: особливостей конструкції; манери керування та специфіки завдань, що вирішуються; численних експлуатаційних чинників (дорожніх, транспортних, природно-кліматичних умов тощо).

Норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджені наказом Мінтрансу від 10.02.98 N 43 (далі — Норми), забезпечують єдині методичні підходи до нормування витрат палива, відповідно до якого суб’єкти господарювання самостійно розраховують нормативні витрати палива у широких межах, ґрунтуючись на централізовано встановлених базових лінійних нормах та затвердженої документом системи коригуючих коефіцієнтів і норм додаткового споживання палива, що враховують конкретну специфіку експлуатації та відповідні нормоутворюючі фактори. При цьому Норми об’єктивно визначають порядок встановлення базових лінійних норм на основі централізовано зібраних даних із застосуванням механізму попередньої апробації в різноманітних природно-кліматичних, дорожніх та інших умовах в цілому в Україні (без конфлікту інтересів заінтересованих сторін: користувачів, водіїв і власників).

Таким чином державою забезпечується єдиний підхід щодо проведення суб’єктам господарювання розрахунків нормативних витрат палива для транспортних засобів, а також контроль правильності та обґрунтованості цих розрахунків.

Система нормування дає суб’єктам господарювання можливість:

— своєчасно виявляти і усувати несправності автомобілів, які стали причиною надмірного споживання палива;

— здійснювати контроль за цільовим використанням палива;

— оцінювати ефективність заходів з енергоощадження, зокрема, поліпшення технічного стану автомобілів завдяки якісному та своєчасному технічному обслуговуванню і діагностуванню, застосування шин з енергозберігаючими властивостями, використання сучасних мастильних матеріалів, що сприяють зменшенню витрат енергії, засобів покращення аеродинамічних характеристик, насамперед, вантажних автомобілів і автопоїздів;

— заохочувати водіїв застосовувати методи економного керування автомобілями шляхом преміювання за економію палива тощо.

Слід також зазначити, що необхідність прийняття Норм виникла внаслідок того, що суб’єкти господарювання списували паливо-мастильні матеріали на підставі довільно взятих показників. Відповідні звіти затверджувалися власними комісіями підприємств, що не давало можливості забезпечення об’єктивного підходу стосовно питань нормування витрат нафтопродуктів, призводило до завищення норм (часто в декілька разів), та численних зловживань.

Норми застосовуються на практиці з метою оподаткування послуг автомобільного транспорту, прозорого та обґрунтованого обліку фактичних витрат паливо-мастильних матеріалів для визначення об’єкта оподаткування, а також встановлення економічно обґрунтованих цін та тарифів на послуги автомобільного транспорту.

Обсяг щорічних податкових надходжень коштів до Державного бюджету України залежить від правильності визначення об’єкта оподаткування, в тому числі застосування норм і положень, передбачених Нормами.

Слід відмітити, що Мін’юст неодноразово надавав роз’яснення, згідно з якими Норми є актом нормативно-технічного характеру та державній реєстрації в Мін’юсті не підлягають та є чинними без такої.

Також зазначаємо, що Методикою розрахунку тарифів на послуги пасажирського автомобільного транспорту, затвердженою наказом Мінтрансзв’язку від 17.11.2009 N 1175, зареєстрованою в Мін’юсті 27.11.2009 за N 1146/17162, передбачено, що для розрахунку витрат на паливо для роботи автомобільних транспортних засобів, базові лінійні норми витрат палива, перелік коригуючих коефіцієнтів, їх величини та методика їх застосування приймаються за Нормами.

Мінінфраструктури вважає обов’язковим застосування Норм при визначенні собівартості перевезень, цін та тарифів на товари і послуги, що забезпечує дотримання антимонопольного законодавства, виключення можливості антиконкурентних узгоджених дій суб’єктами господарювання, прозоре оподаткування.

Сфера застосування Норм визначена у розпорядчому документі, яким вони затверджені і який прийнятий з метою вдосконалення системи нормування витрат палива і мастильних матеріалів колісними транспортними засобами, включаючи транспортні засоби загального, спеціального і спеціалізованого призначення, та обладнанням з врахуванням нових конструкцій і сучасних умов експлуатації, що призначена для підприємств, організацій та установ (суб’єктів господарювання), що діють на території України і експлуатують автомобілі, а також сприяння економії моторних палив і підвищення безпечності дорожнього руху. Норми застосовують, зокрема, Державне управління справами Президента України, Управління справами Апарату Верховної Ради України, Міністерство юстиції, Генеральна прокуратура, Головна фінансова інспекція (колишнє Контрольно-ревізійне управління), Державна податкова служба, Державне підприємство «Автобаза Верховного Суду України», Вищий господарський суд України, Міністерство фінансів України, Національний банк України, Автотранспортне митне господарство, Служба безпеки України, Міністерство внутрішніх справ, інші міністерства, центральні і місцеві органи виконавчої влади, підприємства, суб’єкти господарювання незалежно від форми власності.

Перелік техніки, на яку встановлюються норми витрати палива, визначено пунктом 1.11 розділу 1 Норм.

Відповідно до підпункту 3.5.1 пункту 3.5 Норм всі цифрові значення коригуючих коефіцієнтів (у тому числі значення відсотків встановлення норм на роботу обладнання та значення норм додаткового споживання тощо), наведено з прийменником «до», слід розуміти як такі, що можуть застосовуватися включно.

Відповідно до розділу 3 Норм використання коригуючого коефіцієнта, передбаченого підпунктом 3.1.10, не є рекомендованим, але його використання є цілком правомірним за умов, викладених у примітці до цього підпункту. Цим нормативним документом передбачається, що суб’єкт господарювання відповідно до пункту 1.9 розділу 1 Норм відстежує зміни показників паливної економічності автомобілів у процесі експлуатації та використовує коефіцієнт, передбачений підпунктом 3.1.10 пункту 3.1 розділу 3, не за замовчуванням і у повному обсязі за настанням певного віку або пробігу, а в разі підтвердження такої необхідності, диференційовано по парку. При цьому в Нормах акцентовано увагу на автомобілі виробництва останніх років, які за конструкцією відповідають жорстким екологічним вимогам та можуть бути менш чутливими за показниками паливної економічності до терміну експлуатації / загального пробігу.

Документальне підтвердження необхідності (обґрунтованості) використання коригуючих коефіцієнтів здійснюється підприємствами відповідно до пункту 3.5 розділу 3 Норм. Підприємство може робити це як самостійно, шляхом призначення уповноваженої особи, так і з залученням станції технічного огляду, де обслуговується автомобіль. У разі підтвердження обґрунтованості застосування будь-якого відповідного фактичним потребам коригуючого коефіцієнта, у тому числі його максимально допустимого значення згідно з підпунктом 3.1.10 пункту 3.1 розділу 3 Норм відповідно до встановлених умов щодо періоду експлуатації та загального пробігу, є правомірним.

Врахування кліматичних та інших умов експлуатації здійснюється за будь-яким варіантом, передбаченим Нормами, з урахуванням положень пункту 3.5 розділу 3 Норм.

Відповідно до підпункту 3.5.8 пункту 3.5 розділу 3 Норм конкретні величини коефіцієнтів у регламентованих межах та терміни їх дії встановлюються безпосередньо керівниками підприємств і затверджуються наказом (розпорядженням) по підприємству.

Застосування надбавки у розмірі 5 % згідно з підпунктом 3.1.10 пункту 3.1 розділу 3 Норм на автомобіль, наведений у листі заявника як приклад, є цілком правомірним за наведених умов.

Заступник Міністра О. Кава