Испытательный срок при приеме на работу

Застосування випробувального термiну пiд час прийняття на роботу набуває все бiльшого значення

Законодавство України про працю визначає, що пiд час укладення трудового договору роботодавкць може запропонувати, крiм обов’язкових установлених умов (робоче мiсце, посада, професiя, права та обов’язки, оплата працi тощо), таку додаткову умову, як випробування. У разi встановлення випробування зазначається його строк.

 У перiод проходження випробування власник або уповноважений ним орган спостерiгає за професiйними навичками працiвника, а також iншими його дiями в робочому процесi.

Установлений працiвниковi пiд час прийняття на роботу випробувальний термiн означає, що такого працiвника прийнято на постiйну роботу, але з певною умовою.

Крiм того, перiод проходження випробування не можна вважати тимчасовою роботою, оскiльки в разi успiшного проходження випробування непотрiбно додатково видавати наказ (розпорядження) про прийняття працiвника на роботу.

Випробувальний строк — це певний перiод часу, впродовж якого власник або уповноважений ним орган перевiряє працiвника на придатнiсть щодо виконання конкретної дорученої йому роботи, а працiвник, зi свого боку, придивляється до запропонованих йому умов та колективу.

Випробування встановлюється виключно пiд час прийняття на роботу.

Установлення випробувального термiну не є обов’язковою умовою пiд час прийому на роботу.

Пiд час випробування працiвник виконує роботу, доручену йому вiдповiдно до умов трудового договору, дотримується правил внутрiшнього трудового розпорядку, а власник або уповноважений ним орган повинен оплатити таку роботу, забезпечивши працiвниковi всi належнi умови працi.

Випробування пiд час прийняття на роботу передбачено ст. 26 КЗпП.

Вiдповiдно до ч. 1 ст. 26 КЗпП пiд час укладення трудового договору може бути обумовлене угодою сторiн випробування з метою перевiрки вiдповiдностi працiвника роботi, яка йому доручається. Умова про випробування має бути застережена в наказi (розпорядженнi) про прийняття на роботу.

Пiд час укладення трудових договорiв iз установленням випробувального термiну слiд видiлити низку особливостей.

Випробування фiксується в трудовому договорi та наказi (розпорядженнi) про прийняття на роботу працiвника.

Вiдповiдно до ч. 1 ст. 21 КЗпП трудовий договiр — це угода мiж працiвником i власником пiдприємства, установи, органiзацiї або уповноваженим ним органом чи фiзичною особою, за якою працiвник зобов’язується виконувати роботу, визначену цiєю угодою, з пiдляганням внутрiшньому трудовому розпорядку, а власник пiдприємства, установи, органiзацiї або уповноважений ним орган чи фiзична особа зобов’язується виплачувати працiвниковi заробiтну плату i забезпечувати умови працi, потрiбнi для виконання роботи, передбаченi законодавством про працю, колективним договором й угодою сторiн.

Слiд зазначити, що працiвник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повiдомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування й реалiзацiї державної полiтики з адмiнiстрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соцiальне страхування про прийняття працiвника на роботу в порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України.

Одностороннє встановлення власником або уповноваженим ним органом умови про випробування не допускається, iнакше така умова в трудовому договорi не матиме юридичної сили.

Слiд дотримуватися встановлених граничних термiнiв випробування.

Так, вiдповiдно до ст. 27 КЗпП строк випробування пiд час прийняття на роботу, якщо iншого не встановлено законодавством України, не може перевищувати тдьох мiсяцiв, а в окремих-випадках, за погодженням з вiдповiдним виборним органом первинної профспiлкової органiзацiї, — шести мiсяцiв.

Строк випробування пiд час прийняття на роботу робiтникiв не може перевищувати одного мiсяця.

Слiд також зазначити, що власник або уповноважений ним орган може встановлювати строк випробування i меншої тривалостi, а в окремих випадках випробувальний термiн може бути бiльшим. Випробувальний термiн може бути встановлений до шести мiсяцiв для осiб, якi претендують на посади в певних державних органах (в разi прийняття на державну службу; на дипломатичну службу для осiб, якi претендують на посаду в системi органiв дипломатичної служби; на службу до органiв доходiв i зборiв).

У перiод випробування на працiвникiв поширюється законодавство про працю (правила внутрiшнього трудового розпорядку, умови колективного договору, порядок оплати працi, премiювання тощо) i працiвник має право на всi передбаченi соцiальнi гарантiї та умови працi.

Працiвник зобов’язаний виконувати всi трудовi обов’язки, визначенi трудовим договором, а факт установлення випробування не тягне за собою нiяких обмежень у трудових правах працiвника.

У разi встановлення випробувального термiну право працiвника обмежується лише вiдсутнiстю гарантiї щодо подальшого продовження роботи пiсля закiнчення цього термiну.

Якщо такий працiвник не витримав випробування, його буде звiльнено не за загальними правилами, а за скороченою процедурою, передбаченою для таких випадкiв. Крiм того, розмiр заробiтної плати працiвника в перiод випробувального строку може бути заниженим, тобто меншим за той, який би вiн отримував без установлення випробувального термiну.

Сума нарахованої мiсячної заробiтної плати не може бути нижчою вiд законодавче встановленого розмiру мiнiмальної заробiтної плати.

Треба зауважити, що перiод проходження випробування включається до стажу роботи працiвника.

На працiвникiв, якi проходять випробування, поширюється чиннiсть ст. 29 КЗпП, вiдповiдно до якої за власником або уповноваженим ним органом закрiплено обов’язок проiнструктувати працiвника i визначити йому робоче мiсце.

Працiвник своїм пiдписом пiдтверджує факт такого ознайомлення. Це може мати важливе значення у разi розгляду спору в судовому порядку щодо звiльнення працiвника, який не витримав випробування.

Випробування не встановлюється в разi прийняття на роботу для певних категорiй працiвникiв, визначених КЗпП. Так, вiдповiдно до ст. 26 КЗпП випробування не встановлюється:

— для осiб, якi не досягли 18 рокiв;

— молодих робiтникiв пiсля закiнчення професiйних навчально-виховних закладiв;

— молодих спецiалiстiв пiсля закiнчення вищих навчальних закладiв;

— осiб, звiльнених у запас з вiйськової чи альтернативної (невiйськової) служби;

— iнвалiдiв, направлених на роботу вiдповiдно до рекомендацiї медико-соцiальної експертизи;

— осiб, обраних на посаду;

— переможцiв конкурсного вiдбору на замiщення вакантної посади;

— осiб, якi пройшли стажування пiд час прийняття на роботу з вiдривом вiд основної роботи;

— вагiтних жiнок;

— одиноких матерiв, якi мають дитину вiком до 14 рокiв або дитину-iнвалiда;

— осiб, з якими укладається строковий трудовий договiр строком до 12 мiсяцiв;

— осiб на тимчасовi та сезоннi роботи;

— внутрiшньо перемiщених осiб.

Випробування не встановлюється також пiд час прийняття на роботу в iншу мiсцевiсть i пiд час переведення на роботу на iнше пiдприємство, в установу, органiзацiю, в iнших випадках, якщо це передбачено законодавством.

Перелiк працiвникiв, яким не може бути встановлено випробування, не є вичерпним.

Якщо працiвник неякiсно виконував обумовлену трудовим договором роботу у зв’язку з наявним недостатнiм рiвнем квалiфiкацiї для обiймання певної посади з об’єктивних обставин, його може бути звiльнено з роботи як такого, що не витримав випробувального строку до його закiнчення, якщо для цього є належне обґрунтування.

Так, вiдповiдно до ч. 2 ст. 28 КЗпП у разi встановлення власником або уповноваженим ним органом невiдповiдностi працiвника обiйманiй посадi, на яку його прийнято, або виконуванiй роботi вiн має право впродовж строку випробування звiльнити такого працiвника, письмово попередивши його про це за три днi.

Таким чином, звiльнення працiвника до закiнчення випробувального термiну можливе, якщо вiн не витримав випробування, а також якщо для цього є належне обґрунтування.

Якщо внаслiдок випробування до закiнчення його строку працiвник отримав незадовiльний результат (установлено невiдповiднiсть працiвника обiйманiй посадi або виконуванiй роботi), власник або уповноважений ним орган має право розiрвати укладений трудовий договiр без погодження iз профспiлковим органом.

Причинами звiльнення за результатами випробування є наявний недостатнiй рiвень квалiфiкацiї працiвника для обiймання певної посади або неякiсне виконання працiвником обумовленої трудовим договором роботи.

Звiльнення за результатами випробування оформлюється наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу, де зазначається, що працiвника визнано таким, який не вiдповiдає обiйманiй посадi, на яку його прийнято, або виконуванiй роботi впродовж строку випробування (п. 11 ч. 1 ст. 40 КЗпП).

З метою уникнення будь-яких спорiв пiдставою для звiльнення працiвника як такого, що не витримав випробування, може бути ст. 38 КЗпП (за власним бажанням) або п. 1 ст. 36 КЗпП (угода сторiн).

Якщо впродовж перiоду проходження випробувального термiну власник або уповноважений ним орган переконався в тому, що працiвник вiдповiдає обiйманiй посадi та успiшно виконує роботу, яка йому доручається, необов’язково чекати закiнчення термiну випробування.

Отже, якщо термiн випробування закiнчився, а працiвника не звiльнено, то припинити трудовий договiр можна виключно на загальних пiдставах.

У разi успiшного проходження випробування працiвником прийняття його на роботу (як такого, що пройшов випробування) не вимагає оформлення власником або уповноваженим ним органом вiдповiдного наказу (розпорядження).

Консультує начальник відділу з питань експертизи умов праці Управління Держпраці в Кіровоградській області Олена Хіміч.