ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ЛИСТ

29 січня 2016 року № 1394/5/99-99-17-03-03-16

Щодо нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування працівникам, база нарахування єдиного внеску яких не перевищує розміру мінімальної заробітної плати

Державна фiскальна служба України розглянула звернення <…> щодо нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соцiальне страхування (далi — єдиний внесок) працiвникам, база нарахування єдиного внеску яких не перевищує розмiру мiнiмальної заробiтної плати, та в межах компетенцiї повiдомляє.

Питання державного i договiрного регулювання оплати працi, прав працiвникiв на оплату працi та їх захисту визначаються Кодексом законiв про працю України (далi — КЗпП), Законом України вiд 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату працi» (далi — Закон № 108) та iншими нормативно-правовими актами.

Статтею 97 КЗпП визначено, що оплата працi працiвникiв здiйснюється за погодинною, вiдрядною або iншими системами оплати працi. Оплата може провадитися за результатами iндивiдуальних i колективних робiт.

Мiнiмальна заробiтна плата — це законодавчо встановлений розмiр заробiтної плати за просту, неквалiфiковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працiвником мiсячну, а також погодинну норму працi (обсяг робiт) (ст. 95 КЗпП та ст. 3 Закону № 108).

Пунктом 1 частини першої ст. 7 Закону України вiд 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збiр та облiк єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соцiальне страхування» (далi — Закон № 2464) визначено, що базою нарахування єдиного внеску для пiдприємств, установ та органiзацiй, якi використовують працю фiзичних осiб на умовах трудового договору (контракту) або на iнших умовах, передбачених законодавством, є сума нарахованої кожнiй застрахованiй особi заробiтної плати за видами виплат, якi включають основну та додаткову заробiтну плату, iншi заохочувальнi та компенсацiйнi виплати, у тому числi в натуральнiй формi, що визначаються вiдповiдно до Закону № 108, та сума винагороди фiзичним особам за виконання робiт (надання послуг) за цивiльно-правовими договорами.

Вiдповiдно до частини п’ятої ст. 8 Закону № 2464 єдиний внесок для платникiв, зазначених у статтi 4 цього Закону, встановлюється у розмiрi 22% до визначеної ст. 7 Закону № 2464 бази нарахування єдиного внеску.

У разi якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розмiру мiнiмальної заробiтної плати, встановленої законом на мiсяць, за який отримано дохiд, сума єдиного внеску розраховується як добуток розмiру мiнiмальної заробiтної плати, встановленої законом на мiсяць, за який отримано дохiд (прибуток), та ставки єдиного внеску.

При нарахуваннi заробiтної плати (доходiв) фiзичним особам з джерел не за основним мiсцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цiєю частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно вiд її розмiру.

Основне мiсце роботи — мiсце роботи, де працiвник працює на пiдставi укладеного трудового договору, де знаходиться (оформлена) його трудова книжка, до якої вноситься вiдповiдний запис про роботу (п. 12 частини першої ст. 1 Закону № 2464).

Статтею 21 КЗпП визначено, що працiвник має право реалiзувати свої здiбностi до продуктивної i творчої працi шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декiлькох пiдприємствах, в установах, органiзацiях, якщо iнше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторiн.

Вiдповiдно до ст. 19 Закону № 108 працiвники, якi працюють за сумiсництвом, одержують заробiтну плату за фактично виконану роботу.

Враховуючи зазначене, для працiвникiв, якi виконують на тому ж пiдприємствi, в установi, органiзацiї поряд зi своєю основною роботою за трудовим договором ще й роботу за сумiсництвом або за договором цивiльно-правового характеру, при розрахунку бази нарахування єдиного внеску враховується сукупний дохiд зазначеного працiвника за мiсяць. При цьому, якщо загальна сума заробiтної плати (включаючи заробiтну плату за сумiсництво) або заробiтна плата за трудовим договором та винагорода за цивiльно-правовим договором не перевищує розмiру мiнiмальної заробiтної плати, встановленої законом на мiсяць, за який нараховується заробiтна плата (дохiд), сума єдиного внеску розраховується як добуток розмiру мiнiмальної заробiтної плати, встановленої законом на мiсяць, за який нараховується заробiтна плата (дохiд).

Якщо працiвнику нараховується заробiтна плата та/або винагорода за цивiльно-правовим договором, що не є доходом за основним мiсцем роботи, роботодавець повинен застосувати ставку єдиного внеску до визначеної бази нарахування незалежно вiд її розмiру.

Також сума єдиного внеску розраховується з фактично нарахованої у поточному мiсяцi заробiтної плати незалежно вiд її розмiру у разi звiльнення або прийняття працiвника на основне мiсце роботи.

Разом з тим, сума єдиного внеску розраховується як добуток розмiру мiнiмальної заробiтної плати, встановленої законом на мiсяць, за який отримано:

– дохiд, що не перевищує розмiру мiнiмальної заробiтної плати, та ставки єдиного внеску у разi нарахування;

– заробiтної плати (доходiв) найманому працiвнику, який частину мiсяця перебував у вiдпустцi без збереження заробiтної плати;

– заробiтної плати (доходiв) найманому працiвнику, який частину мiсяця перебував у вiдпустцi по догляду за дитиною до досягнення нею трирiчного вiку;

– заробiтної плати (доходiв) найманому працiвнику, у якого наявнi прогули;

– заробiтної плати (доходiв) найманому працiвнику, якщо вiн частину мiсяця хворiв i не надав роботодавцю лiкарняний лист;

– заробiтної плати (доходiв) найманому працiвнику, який перебував на лiкарняному та якому допомога по тимчасовiй непрацездатностi нарахована в розмiрi 50 (60, 70)% середньої заробiтної плати.

Водночас постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 5 травня 2010 року № 330 встановлено механiзм визначення та застосування мiнiмальної заробiтної плати в погодинному розмiрi (далi — постанова).

Вiдповiдно до пп. 1 п. 1 постанови мiнiмальна заробiтна плата в погодинному розмiрi встановлюється одночасно з визначенням розмiру мiнiмальної заробiтної плати на мiсяць згiдно з умовами та порядком, передбаченими ст. 9 i 10 Закону № 108.

Розмiр мiнiмальної заробiтної плати визначається виходячи з розмiру мiнiмальної заробiтної плати на мiсяць та середньомiсячної норми тривалостi робочого часу за рiк при 40-годинному робочому тижнi (пп. 2 п. 1 постанови).

Отже, для працiвникiв, якi працюють за основним мiсцем роботи, до яких застосовується мiнiмальна заробiтна плата в погодинному розмiрi, пiдприємство має нарахувати єдиний внесок виходячи з законодавчо встановленого розмiру мiнiмальної заробiтної плати на мiсяць.

Обов’язок нарахування єдиного внеску з мiнiмальної заробiтної плати за основним мiсцем роботи також передбачено i у разi, коли працiвник працював неповний мiсяць (перебував на лiкарняному, у вiдпустцi у зв’язку з вагiтнiстю та пологами).

Якщо вiдпустка припадає на майбутнiй мiсяць i сума вiдпускних нараховується не за повний мiсяць та пiсля вiдпустки працiвнику буде нараховано заробiтну плату, то в поточному мiсяцi єдиний внесок нараховується на суму фактичної оплати вiдпустки за майбутнiй перiод, оскiльки загальна сума доходу ще не є вiдомою. При цьому суми оплати вiдпустки вiдносяться до того мiсяця, за який вони нарахованi.

У разi якщо загальний дохiд (заробiтна плата та сума вiдпускних) за мiсяць становить менше мiнiмального розмiру, виникає потреба донарахувати єдиний внесок виходячи iз мiнiмальної заробiтної плати, встановленої законом на мiсяць, за який нараховується заробiтна плата (дохiд).

Якщо у працiвника (за основним мiсцем роботи) початок та закiнчення лiкарняного припадають на рiзнi мiсяцi, єдиний внесок у мiсяцi початку лiкарняного нараховується за фактично вiдпрацьований час, оскiльки загальна сума доходу ще не є вiдомою (сума лiкарняних буде визначена пiсля надання листка непрацездатностI). При цьому суми допомоги по тимчасовiй непрацездатностi вiдносяться до того мiсяця, за який вони нарахованi.

Якщо пiсля розподiлу лiкарняного загальний дохiд за мiсяць становить менше мiнiмального розмiру, виникає потреба за минулий мiсяць (мiсяцI) донарахувати єдиний внесок виходячи з мiнiмальної заробiтної плати, встановленої законом на мiсяць, за який нараховується заробiтна плата (дохiд).

Частиною тринадцятою ст. 8 Закону № 2464 визначено, що єдиний внесок для пiдприємств, установ i органiзацiй, в яких працюють iнвалiди, встановлюється у розмiрi 8,41% визначеної п. 1 частини першої ст. 7 Закону № 2464 бази нарахування єдиного внеску для працюючих iнвалiдiв.

Вiдповiдно до частини чотирнадцятої ст. 8 Закону № 2464 єдиний внесок для пiдприємств та органiзацiй всеукраїнських громадських органiзацiй iнвалiдiв, зокрема товариств УТОГ та УТОС, в яких кiлькiсть iнвалiдiв становить не менш як 50% загальної чисельностi працюючих, i за умови, що фонд оплати працi таких iнвалiдiв становить не менш як 25% суми витрат на оплату працi, встановлюється у розмiрi 5,3% визначеної п. 1 частини першої ст. 7 Закону № 2464 бази нарахування єдиного внеску.

Єдиний внесок для пiдприємств та органiзацiй громадських органiзацiй iнвалiдiв, в яких кiлькiсть iнвалiдiв становить не менш як 50% у загальної чисельностi працюючих, i за умови, що фонд оплати працi таких iнвалiдiв становить не менш як 25% суми витрат на оплату працi, встановлюється у розмiрi 5,5% визначеної п. 1 частини першої ст. 7 Закону № 2464 бази нарахування єдиного внеску для працюючих iнвалiдiв.

Враховуючи зазначене вище, норма частини п’ятої ст. 8 Закону № 2464 щодо нарахування та сплати єдиного внеску iз розрахунку не нижче встановленого розмiру мiнiмальної заробiтної плати на мiсяць не поширюється на заробiтну плату iнвалiда, працевлаштованого за основним мiсцем роботи на пiдприємствi, де застосовується ставка 8,41 (5,5 або 5,3)%. Для зазначених працiвникiв сума єдиного внеску розраховується з фактично нарахованої заробiтної плати незалежно вiд її розмiру.

Якщо у працiвника в поточному мiсяцi немає заробiтку, єдиний внесок не нараховується, оскiльки вiдсутня база нарахування єдиного внеску.