Відпустка без збереження зарплати на період карантину

24 вересня 2020 року  старший інспектор Головного управління Держпраці в Одеській області Ігор Сорокін взяв участь у засіданні комісії Ренійської районної державної адміністрації з питань дотримання законодавства про працю щодо легалізації зайнятості населення та забезпечення виплати заробітної плати.

Під час обговорення ситуації різних обмежень, пов’заних з введенням карантину, Ігор Сорокін інформував присутніх про можливість застосування такої форми зупинення активної трудової діяльності, як відпустка без збереження заробітної плати.

В таких умовах гостро стоїть питання правильного оформлення трудових відносин на період карантину. Найпоширеніше рішення — застосування відпустки без збереження зарплати в контексті карантину.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» внесено зміни до ст. 84 КЗпП України. ст. 26 Закону України «Про відпустки», відповідно до яких, у разі встановлення Кабінетом Міністрів України карантину, термін перебування у відпустці без збереження заробітної плати на період карантину не включається у загальний термін, встановлений частиною другою цієї статті (не більше 15 календарних днів на рік).

На сьогодні відпустка без збереження заробітної плати може тривати протягом усього карантину, та її строк не враховується в 15-денну норму на рік для таких відпусток, яка передбачена ч.2 ст.84 КЗпП України.

Така відпустка без збереження заробітної плати надається працівнику на підставі письмової заяви, в якій він зазначає: причину, з якої просить надати неоплачувану відпустку; дату початку відпустки; тривалість відпустки.

В заяві належить  зазначити «У зв’язку із запровадженням карантину», а також зробити посилання на постанову Кабінету Міністрів України, за якою вводиться карантин.

Керівником видається наказ (розпорядження) про надання відпустки без збереження заробітної плати.

Така відпустка не подовжується на кількість святкових і неробочих днів, що припадають на неї.

Надати таку безоплатну відпустку працівникам можна лише за бажанням працівника, а не з ініціативи роботодавця. Примусове направлення працівників у відпустку за власний рахунок може буте розцінено як  грубє  порушення законодавства про працю, відповідальність за яке передбачається ст. 172 Кримінального кодексу України

Роботодавець вправі як надати таку відпустку, так і відмовити у її наданні. І в разі відмови працедавця перевести трудові відносини на “карантинні рейки” можна іншим способом: через встановлення режиму надомної (дистанційної) праці, простою тощо.

Джерело: Прес-служба Головного управління