Тема минулої публікації стосувалася основних аспектів оподаткування загальної системи оподаткування доходів підприємців.
Знайомство з альтернативною (спрощеною) системою оподаткування доходів, отриманих від проведення підприємницької діяльності, починається з норм глави 1 розділу XIV “Спеціальні податкові режими” Податкового кодексу України, яка регулює правила оподаткування єдиним податком. Спрощена система оподаткування має суттєвий «пільговий» відтінок у порівнянні з загальними правилами оподаткування доходів, оскільки встановлює заміну сплати окремих податків на сплату єдиного податку з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності. Її особливістю є те, що обрати спрощену систему оподаткування підприємець може лише за дотримання наведених у Податковому кодексі умов, оскільки, наприклад, лише факт проведення певної діяльності автоматично накладає вето на пільговий режим оподаткування. Наприклад, підприємці, які здійснюють діяльність у сфері аудиту, фінансове посередництво, операції з підакцизними товарами тощо взагалі не мають право на реєстрацію у статусі платників єдиного податку. До речі, даний перелік не є вичерпним, повна версія «заборонених» видів діяльності – у пункті 291.5 статті 291 Податкового кодексу України.
Крім того, установлено вимоги щодо дотримання певних кількісних чи вартісних критеріїв, обов’язковість проведення виключно грошових розрахунків за продані товари чи надані послуги та відсутність податкового боргу на день подання заяви про реєстрацію платником єдиного податку.
Платників єдиного податку – підприємців поділено на 3 групи:
1) перша група – підприємці, які не мають найманих працівників, тобто працюють самостійно, здійснюють продаж товарів виключно на ринках або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 300 тис. гривень;
2) друга група – підприємці, які надають послуги платникам єдиного податку або населенню, виробництво або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року кількість найманих працівників не перевищує 10 осіб та обсяг доходу не перевищує 1 млн. 500 тис. гривень;
3) третя група – підприємці, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5 млн. гривень. Для платників єдиного податку, які обрали третю групу не встановлено обмеження у кількості працюючих працівників.
Ставки єдиного податку, порядок його нарахування та строки сплати – у наступній публікації.