Бартерные операции у СПД на общей системе

 Негрошова форма операції передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж гроші, такі операції оформлюється документально та відображаються у Книзі обліку доходів і витрат. При цьому, фізична особа — підприємець на загальній системі оподаткування, у разі проведення товарообмінних (батерних) операцій або взаємозаліку, при визначенні чистого доходу включає до складу витрат вартість відвантаженого товару, наданих (робіт, послуг), які документально підтверджує та відображає у Книзі обліку доходів і витрат.

Відповідно до п.п. 14.1.10 п. 14.1 ст. 14 розд. І Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) бартерна (товарообмінна) операція – господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у негрошовій формі в рамках одного договору.
Згідно з ст. 715 та ст. 716 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов’язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар.
Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін. Операції міни (бартеру) визначаються на підставі сум зазначених у договорі купівлі — продажу, але не нижче оціночної вартості об’єкта (товару).
Відповідно до п. п. 14.1.219 п. 14.1 ст. 14 ПКУ ринкова ціна — ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності — однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.
Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою — підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, регулюється статтею 177 ПКУ.
Об’єктом оподаткування фізичної особи — підприємця є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи — підприємця (підпункт 177.2 статті 177 ПКУ).
Пунктом 177.4 ст. 177 Кодексу визначено перелік витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів фізичною особою — підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування,
Відповідно до п. 177.10 ст.177 Кодексу фізичні особи — підприємці зобов’язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючи документи щодо його походження. Форму та Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат затверджено наказом Міндоходів від 16.09.2013 № 481, п.п. 5 п. 6 якого встановлено, що документами, які підтверджують понесені витрати, безпосередньо пов’язані з отриманім доходом, є платіжні доручення, квитанція, фіксований чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвідчують факт оплати товарів, робіт, послуг.
Отже, негрошова форма операції передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж гроші, такі операції оформлюється документально та відображаються у Книзі обліку доходів і витрат. При цьому, фізична особа — підприємець на загальній системі оподаткування, у разі проведення товарообмінних (батерних) операцій або взаємозаліку, при визначенні чистого доходу включає до складу витрат вартість відвантаженого товару, наданих (робіт, послуг), які підтверджує та відображає у Книзі обліку доходів і витрат.

По матеріалам: ЗІР, категорія 104.05